Як шкода, що нам не бути удвох,
Як шкода, що це не повториться,
Що в серці мені не жити твоїм,
Що рано відлетіли птахи.
І більше пісень не заспіваєм,
Як шкода, що нам не бути удвох.
Як шкода, що я вже не та,
Уже спокійно сплю ночами,
Зосталась позаду риска та,
За нею ми раніше так сумували.
Та канула любов у літа,
Як шкода, що я вже не та.
Та ночами часто переді мною твій образ
Мені нагадує про тебе, милий,
Мій рідний, як часто чую я твій голос,
Він кличе мене в той день неповторний.
Я біжу до тебе, я так стараюсь,
Падаю уві сні і прокидаюсь.
І знову дві життя існують,
Одне, в якому ти залишився,
Де ти мене ще цілуєш,
Де щодня зі мною зустрічався.
І день хвилиною був тоді,
У тій житті ти зі мною завжди.
Інше життя, в якому я
Тепер, уже за рік і місяць,
Живу, як і раніше, люблячи,
Та тільки сонце так не світить.
І поруч більше немає тебе,
Як шкода, жаль, що поруч немає тебе.
Вітер хай тугу мою з собою несе,
Хай розвіє, розкине її по світу,
Чому мене ти, милий, покинув,
Чому тебе зі мною більше нема.
Ти повернись, я так тебе благаю,
Бачить Бог, я досі тебе кохаю
Комментарии
Войдите, чтобы комментироватьПока нет комментариев — будьте первым