Нестерпний біль

Нестерпний біль... Нестерпний біль... Навіщо він такий несте́рпний?! Колодязь смутку невиче́рпний У глибину́ на сотні миль В моїй душі... В моїй душі, Яка із розумом воює... Ніхто мене вже не врятує... Ідуть оманливі дощі І вдень, і вніч... І вдень, і вніч... Вже сонце має Чорний колір, Та вітер сипле Жах за комір... І на світанку виє сич... Єдина Мить... Єдина Мить! І ми з тобою Більш не разом! І я доведена до сказу, І небо голосно мовчить... Я чую все... Я чую все! І хоч не бачу, та не знаю Я долю голосно благаю, Нехай мої вірші несе У далечінь! У далечінь... Можливо Ти... І не пробачиш, Та все одно и їх побачиш! Підня́вши по́гляд в височинь... В останній раз... Останній раз, З моєї пам'яті не зте́рти, І біль вже не такий нестерпний... Я буду чути довгий час... Весь час до смерті...